Чомусь у сучасному світі ми звикли жити на 50%, все робити наполовину. Ми відкриваємо свою душу близьким людям, проте головне залишається несказаним. Ми хочемо приділяти більше часу дійсно важливим речам, натомість дозволяємо лінощам керувати нами. Ми проявляємо свої емоції, та лише в тій мірі, в якій це дозволено правилами соціуму. Ми прагнемо бути вільними, але так залежні від думок оточуючих. Проте таким чином ми проживаємо лише половину життя... Жити на повну чи лише наполовину – це особистий вибір кожного! 50/50

Чому "50/50"? Скористаємося словами американського психолога Е́ріка Ленна́рда Берна:

"Внутрішні сили, що зміняють особистий спосіб сприйняття людиною власного досвіду - це сили любові й ненависті у різних видах, з якими ми зустрічаємося постійно. Під дією цих відчуттів усі образи людини переплавляються, втрачаючи свою схожість з оригіналом. Оскільки людина діє відповідно до цих образів, любов і ненависть можуть впливати на кожен її вчинок. У формуванні особистих образів беруть участь три уявлення/вірування, які глибоко вкорінені у підсвідомій психіці кожної людини й лише в окремих випадках можуть бути повністю усунені. Це віра у своє безсмертя, в неперевершеність своєї чарівності і у всемогутність своїх думок/відчуттів. Цим уявленням протистоять їх свідомі доповнення, що розвиваються як наслідок: вічна загроза смерті, відчуття неповноцінності, а також відчуття безсилля перед світом та навколишніми людьми." ©

Виходить така собі гармонія у формулі "50/50" із наших з вами почуттів...

"Людина була б влаштована куди простіше, якби вона лише автоматично вчилася на досвіді й будувала образи відповідно до того, що з нею насправді відбувалося. Тоді ми б нагадували рахункові машини, що роблять абсолютно точні й однозначні обчислення в міру поступання на наші клавіші даних із зовнішнього світу... Або шматок глини, що зберігає вірний та незмінний відбиток будь-якого предмету, що його торкнувся. Але ми не схожі на ці безглузді об'єкти, тому що наш внутрішній настрій додає усьому, що відбувається з нами кожного разу нове й індивідуальне значення. Отже, одну й ту ж подію кожен переживає по-своєму і складає погляд на те, що сталося залежно від свого емоційного настрою. Якби рахунковій машині раптом не сподобалася цифра 9 в якому-небудь стовпці чисел, вона все одно не змогла б замінити її на 6 заради однієї лише краси. Людина ж на такі речі здатна. Якби глина відчула, що відбиток дуже вже різкий, вона не змогла б закруглювати його кути... Людина ж закругляє кути свого досвіду як їй зручніше." ©

Саме тому ми ходимо на концерти/виставки, слухаємо музику, граємо в ігри, зустрічаємось, закохуємося, розчаровуємося/зачаровуємося, спілкуємось, ділимося враженнями та й узагалі робимо все те, щоб абсолютно відчувати повноту скарбу, який несе нам наше людське життя...